Предмет:"Технологія приготування їжі" Група №12. Лабораторна робота №6.  Технологія приготування, подача страв з риби смаженої, тушкованої, запеченої. Вибрати страву, показати покрокове приготування страви. Скласти технологічну картку. Результати роботи вислати майстру виробнтчого навчання Ісайко Л.М. Термін здачі роботи 15.04.20р. Роботу виконувати обов'язково.








































36

Предмет: "Технологія приготування їжі."  Група № 36. Лабораторна робота № 8.  Технологія приготування  холодних та гарячих страв і закусок.  Вибрати страву.  Показати покрокове приготування страви. Скласти технологічну картку. Врахувати  попередні зауваження, термін здачі роботи 13.04.20р.

 Завдання. Предмет: " Фізіологія харчування" Група № 36. Тема: "Харчування різних груп населення". Написати конспект, дати відповідь на запитання.

Предмет: "Фізіологія харчування" Група № 36.Тема уроку: "Харчування різних груп населення"

Предмет: Фізіологія харчування.

Група №36.

       

     Тема уроку: Харчування різних груп населення

Залежно від статі, віку, ваги, зросту та роду занять змінюється потреба організ­му в харчових речовинах.

Енергозабезпеченість їжі повинна відповідати енерговитратам організму. Чим більше м'язових рухів здійснює людина, тим більші її енерговитрати, для компенсації яких потрібно більше їжі. Потребу в певній кількості їжі прийнято виражати у теплових одиницях—калоріях.

Кількість калорій, які надходять в організм людини з будь-якими продуктами називається калорійністю їжі. Виз­начити її можна знаючи хімічний склад та види їжі.

Потреба в калоріях залежно від віку людини та її професії коливається від 2600 до 4200 ккал для чоловіків і від 2200 до 3600 для жінок.

На основі багаторічних аналізів були розраховані норми споживання хар­чових речовин основними групами населення з урахуванням загальних прин­ципів збалансованості харчування. Згідно з цими нормами співвідношення білків, жирів та вуглеводів у раціоні всіх груп дорослого населення повинно становити —1-2-4 за виключенням осіб, зайнятих важкою фізичною працею, —1-2-5, а осіб похилого віку—1-0,8-3,5.

Калорійність раціону за рахунок білка повинна складати 14%, за рахунок жирів — 30%, за рахунок вуглеводів — 56%.

Для дітей це співвідношення таке: 5-6 років—1-1-3,5, для немовлят—1-3-4,5.

Зниження рівня інтенсивності трудової діяльності та інтенсивності обмінних процесів у людей похилого віку призводить до зменшення енерговитрат і по­треби у харчових речовинах.

Добовий раціон таким людям слід будувати із розрахунку 2230-2650 ккал для чоловіків і 2000-2300 ккал для жінок.

У похилому віці збільшується потреба організму у вітамінах С, Р, В , В₂, В   а потреба у вітамінах Д, А та К зменшується.

Літнім людям варто зменшити споживання м'яса, яєць, сиру, круп, хліба, а збільшити слід споживання овочів, фруктів, ягід, молочних продуктів, оскільки вони містять солі калію, кальцію, магнію, потреба яких у похилому віці зростає.

Режим харчування. Режимом харчування називається приймання їжі про­тягом доби в чітко визначений час, раціональний її розподіл за масою, калорій­ністю, вмістом харчових речовин.

Приймання їжі у чітко визначений час призводить до вироблення умовного рефлексу, який посилює виділення шлункового соку та слини перед прийман­ням їжі. За таких умов їжа добре обробляється соками, що сприяє кращому травленню. Порушення режиму харчування впливає на нервову регуляцію процесів травлення, призводить до втрати апетиту.

 Харчовий режим повинен складатися з три або чотириразового приймання їжі впродовж доби (найраціо-нальнішим є чотириразове харчування). Під час чотириразового харчування проміжок між прийманням їжі повинен становити 4-5 годин. За такого харчу­вання на сніданок має припадати 20-25% добового раціону. Найкраще снідати гарячою м'ясною стравою, бутербродами або яйцями, молоком чи кавою.

На обід припадає більша частина добового раціону—40-45%. До обідніх страв варто включити овочеві або рибні закуски, перші, другі та треті страви. Першою стравою може бути овочева страва або овочевий гарнір до другої страви, одна страва бажано щоб була із круп, макаронів або виробів з борош­на. Обід повинен тривати не менше—40-50 хв.

У добовому раціоні підвечірок повинен становити 10%. Це може бути бу­лочка або коржик, кисломолочні продукти.

Вечеря має складатися із легкозасвоюваних продуктів. У добовому раціоні вона повинна становити 20-25%. Це можуть бути каші, запіканки із круп чи сиру, молоко та молочнокислі продукти, чай.

Вечеря повинна прийматися за 2 години до сну. Якщо людина працює в нічну зміну, слід передбачити одне приймання їжі вночі. Воно має становити 25% добового раціону.

Особливості харчування учнів професійно-технічних училищ. Для того, щоб підліток міг нормально фізично та інтелектуально розвиватися, йому не­обхідне повноцінне харчування. Надходження в організм харчових речовин разом з їжею повинне задовольняти потребу організму підлітка у пластичних та енергетичних матеріалах. При побудові харчових раціонів для підлітків слід зважати на особливості розвитку організму, енергетичні витрати, сезонні зміни. Адже процеси асиміляції у підліткового організму переважають над процеса­ми дисиміляції, а також підвищений основний обмін порівняно з дорослим. Якщо у дорослих основний обмін становить на добу 24 ккал на 1 кг ваги, то у підлітків він сягає 55 ккал. Енерговитрати підлітка значно перевищують енерго­витрати дорослої людини, адже його організм ще росте та розвивається. Роз­робляючи харчовий раціон, слід також враховувати, що калорійність добового раціону підлітків повинна на 10% перевищувати енерговитрати, щоб організм ще міг рости та розвиватися. Недостатнє харчування впливає на здоров'я та розвиток дитини. Наприклад, при недостатній кількості білка в їжі порушується імунітет, відбуваються зміни у складі кісткової тканини, затримується ріст та розвиток.

Переїдання призводить до порушення окислювальних процесів у організмі. Для юнаків та дівчат 13-17 років кількість білка, яка надходить в організм, по­винна становити 1,5-2 г на 1 кг ваги, тобто становитиме 15% загальної калорій­ності раціону.

Жири в організмі використовуються як джерело та пластичний матеріал. З жирами в організм надходять необхідні вітаміни (А, Д, Е). Кількість жирів, яка надходить в організм, повинна становити не менше 30% від загальної калорій­ності раціону. Недостатня кількість жирів негативно впливає на розвиток організ­му, а надлишок — призводить до накопичення в крові пектинових тіл.

Вуглеводи—основне джерело енергії. Розробляючи раціони харчування в профтехучилищах, слід також враховувати, що у підлітковому віці організм вимагає 10-15 г вуглеводів на 1 кг ваги. Вуглеводи надходять в організм із фрук­тами, ягодами, соками, молоком, кондитерськими виробами, медом, цукром, цукерками. Ці продукти повинні споживатися після основного приймання їжі. У раціон харчування підлітків повинні включатися багаті на вітаміни продукти, оскільки цього вимагають інтенсивні процеси розвитку та росту. На вітаміни багаті молоко, вершкове масло, м'ясо, риба, яйця, морква, помідори, шипши­на, салат, цибуля, сир, крупи, хліб, пекарські та пивні дріжджі. Добова потреба для підлітків у вітамінах становить: вітамін А —1-1,5 мг; В₁ — 0,8-1,9 мг; В₂— 1,1 -2,5 мг; РР — 3-21 мг; В₆ — 0,3-2,2 мг; С — до 70 мг. Потреба у мінеральних речовинах також підвищена, тому що процеси росту та розвитку супроводжу­ються збільшенням маси клітини. Добова потреба для юнаків та дівчат стано­вить: кальцію — 1400 мг, фосфору — 200 мг, магнію — 530 мг. Недостатня кількість кальцію в організмі призводить до псування зубів. Тому до меню їдалень слід включати молоко та молочні продукти, овочі, хлібобулочні виро­би, горіхи.

Пластичним матеріалом для побудови скелету є фосфор. Потреба у ньому повинна задовольнятися за рахунок молочних продуктів, риби, м'яса, вівсяної крупи, горіхів, бобових.

Основним джерелом вмісту натрію є сіль, деякі продукти тваринного по­ходження. Добова потреба підліткового організму в натрію становить 8-10 г.

Регулятором водного обміну в організмі є калій. Для підлітків добова по­треба в калію становить 3,5 г. Він міститься у рослинній їжі.

Потреба підлітків у магнію невелика — 140-530 мг. Міститься він в крупі, борошні, бобових. У місцевостях, де поширені захворювання щитовидної за лози, слід здійснювати профілактичне йодування їжі. Добова потреба підлітко­вого організму в йоді становить 0,15 мг.

                               

                                 Контрольні запитання

1.На що слід зважати при визначенні норми харчування людини?

2.Що таке режим харчування?

3.Як розподіляється добовий раціон?

-

Предмет:" Технологія приготування їжі". Група №12. Лабораторно-практична робота №7. Тема: "Технологія приготування,подача страв із смаженого, тушкованого, запеченого м'яса, птиці, субпрдуктів". Вибрати страву з м'яса чи птиці, субпродуктів. Приготувати, показати покрокове приготування страви. Скласти технологічну картку.   Вислити роботу до 10.04.20. майстру виробничого навчання Ісайко Л.М. на Viber.  

Предмет: Фізіологія харчування. Група № 36. Написати конспект по темі: Обмін речовин та енергії.

Предмет: Фізіологія харчування.

       Група №36.     

       Тема уроку:   ОБМІН РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ

Здатність живих організмів до обміну речовин є однією з найнеобхідніших умов життя. Постійний обмін речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем — основа всіх життєвих процесів.

їжа вміщує не лише необхідні для організму речовини—в ній сконцентро­вана також енергія зовнішнього походження (сонячна), яка стає надбанням організму. Білки, жири та вуглеводи, що надходять разом з їжею, розщеплю­ються в органах травлення на специфічні для організму людини речовини, а потім з кров'ю розносяться до клітин і засвоюються ними. Через легені в кров надходить кисень, який бере участь у процесах окислення, що відбуваються у клітинах. Під час цих процесів вивільняється енергія, яку організм використо­вує відповідно до своїх потреб, особливо для підтримання високої впорядкова­ності своїх структур і процесів життєдіяльності (негетропія).

Обмін речовин в організмі відбувається разом з обміном енергії, що дає змогу організму постійно самооновлюватися. Зношені його структурні ком­поненти замінюються іншими, що самостворилися із речовин, які надійшли з травного каналу. Процес засвоєння організмом харчових речовин називається асиміляцією. Тканини організму збагачуються органічними, мінеральними речовинами й енергією, які необхідні для побудови та оновлення компонентів тіла. Одночасно з асиміляцією в організмі руйнуються органічні речовини (в основному білки, жири, вуглеводи).

Цей процес пов'язаний з окисленням даних речовин киснем, який надхо­дить в організм. Він за характером протилежний процесу асиміляції і нази­вається дисиміляцією. Продукти, які утворюються при дисиміляції виводяться з організму через шкіру, легені, нирки, кишечник.

Процеси асиміляції та дисиміляції (самостворення та саморуйнування жи­вого) є двома взаємопов'язаними процесами, які становлять сутність обміну речовин. У різні періоди життя процеси асиміляції та дисиміляції відбуваються по-різному. Наприклад, під час росту та розвитку організму, під час вагітності інтенсивніші процеси асиміляції. Інтенсивність дисиміляції підвищується під час голодування, великих фізичних навантажень, важких захворювань.

Енергія, яка утворилася під час дисиміляції витрачається на роботу внутрішніх органів, на поповнення та перебудову тканин.

За звичайних умов між процесами асиміляції та дисиміляції існує рухома рівновага, яка забезпечує відносну постійність хімічного складу клітин. Су­купність цих процесів є основою обміну речовин.

Інтенсивність обміну речовин та енергії регулюється центральною нерво­вою системою і залежить від взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Внаслідок захворювання в організмі людини може порушуватися обмін. Щоб можна було виявити відхилення в інтенсивності обміну у фізіології вико­ристовується термін "основний обмін". Основним обміном називають кількість

енергії, яка використовується організмом лише для підтримання життя у стані спокою, натще,за температури приміщення близько 20 °С. Ця енергія вимі­рюється в кілокалоріях. Основний обмін у здорової людини середнього

віку становить близько 1600-1700 ккал на добу.

Енерговитрати збільшуються при пониженні температури навколишнього середовища, під час приймання їжі.

Щоб визначити потребу дорослого працездатного населення у харчових речовинах і калоріях слід звертати увагу на професійні групи, оскільки розхід енергії залежить від діяльності м'язів. У зв'язку з цим все населення поділяють на чотири групи інтенсивності праці. До першої групи належать працівники, праця яких потребує розумового та нервового напруження: вчені, вчителі, диспетчери, деякі категорії службовців.

До другої групи належать працівники сфери обслуговування, праця яких не потребує значних фізичних зусиль: медсестри, санітарки, працівники радіо­електронної промисловості.

Третя група включає працівників сфери обслуговування, праця яких пов'я­зана зі значними фізичними зусиллями. Це частина працівників сфери масо­вого харчування, текстильники, водії трамваїв, тролейбусів, листоноші, вер­статники та інші.

До четвертої групи належать робітники, праця яких потребує значних фізич­них зусиль: гірники, шахтарі, водії вантажівок, металурги, ковалі, працівники сільського господарства.

Працівники сфери масового харчування займаються складанням меню, підрахуванням калорійності страв, тому їм слід знати, скільки енергії за добу витрачають люди різних професій (табл. 1.5).

Таблиця  1.5

Витрати енергії людьми різних професій (за добу)

Професія	Витрати за добу, ккал,		Професія	Витрати за добу, ккал,
Вчителі	2600		Механіки	3200
Службовці	2600		Малярі	3800
Студенти	2800		Шахтарі	4300
Двірники	2900		Металурги	4300

У середньому за добу людина витрачає близько 2600-4300 ккал залежно від віку, фізичного навантаження та клімату.

Енергетична цінність добового раціону харчування повинна перебувати на цьому ж рівні, а визначити її можна додаванням енергетичної цінності окре­мих продуктів, які входять до складу страв. При цьому слід враховувати, що рослинна їжа засвоюється в організмі на 80-85%, тваринна—на 90-95%, змішана — на 85-90%. зо

                                Контрольні запитання

1.Що таке обмін речовин?

2.Які фактори впливають на обмін речовин?

3.Що таке асиміляція та дисиміляція?

4.Що називається основним обміном, в яких одиницях він вимірюється?

Предмет: Технологія приготування їжі. Група № 36. Провести лабораторно- практичну роботу№7  по темі:  Технологія приготування, подача страв із смаженого, тушкованого, запеченого м'яса, птиці, субпродуктів. Вибрати ставу з м'яса чи птиці або субпродуктів. Приготувати, показати покроково приготування страви. Скласти технологічну картку страви.  Результати вислати 06.04.20 на ел.пошту nalivajkolarisa5@gmail.com Лабораторну роботу робити всім обов'язково.

Предмет: Фізіологія харчування.

Група№36. 37, 19   

   Тема уроку:  ТРАВЛЕННЯ ТА ЗАСВОЄННЯ ЇЖІ

Організм людини внаслідок енергетичних витрат потребує поповнення хар­човими речовинами. Більшість харчових речовин, які надходять в організм, не можуть використовуватися ним безпосередньо. В процесі життєдіяльності організму вони синтезуються та розпадаються. Ці процеси у всіх клітинах, тка­нинах і системах відбуваються безперервно та характеризують обмін речовин, які є продуктами життя. Якщо припиняється обмін речовин — припиняється життя.

Надходження та розпад харчових речовин повинні бути збалансованими, щоб не порушувався обмін речовин.

Білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини та вітаміни, які надійшли з їжею, змінюються, перетворившись на субстракти тканин організму, а про­дукти обміну, які утворилися внаслідок окислення цих речовин, із організму виводяться. Початкові стадії хімічних змін із харчовими продуктами відбува­ються у системі травлення. Основа травлення — це розщеплення великих і складних молекул (білків, вуглеводів та жирів) до їх складних компонентів.

Їжа, переміщуючись органами травлення, піддається дії соків, які сприяють її перетравленню. До складу цих соків входять різні хімічні речовини.

Легкість, з якою організм розщеплює складні органічні речовини, зумовле­на б Ферменти цілком специфічні — кожен з них діє лише на певну речовину, ви­магаючи для цього відповідних умов (реакція середовища, температура). Од­нак дія ферментів — це лише кінцевий результат травлення.

Травленням слід вважати процес фізичних і хімічних змін їжі, що надійшла в організм, внаслідок якого складні харчові речовини перетворюються на простіші, здатні засвоюватися організмом.

 Зміни їжі у ротовій порожнині. До органів ротової порожнини належать: язик, ясна та зуби, а за її межами — три пари великих слинних залоз.

У ротовій порожнині починаєть­ся процес травлення, де їжа піддаєть­ся механічній обробці, а також по­чатковим хімічним змінам під впли­вом слини. У ротову порожнину сли­на потрапляє із трьох пар слинних залоз і багатьох дрібних, розташова­них у слизовій оболонці ротової по­рожнини. Під час жування їжа пере­міщується в ротовій порожнині язи­ком, на якому розміщені нервові за­кінчення, що дають відчуття смаку їжі. Слина, яка складається з води, не­органічних і органічних речовин (солі кальцію, калію, білкової слизистої речовини — муцину) сприяє ковтан­ню їжі. їжа стає слизькою і легко рухається стравоходом, стінки якого хвилеподібно скорочуються, просу­ваючи їжу до шлунка.

До складу слини входять ферменти, які розщеплюють вуглеводи. У ро­товій порожнині їжа перебуває всього 15-20 с, за цей час вуглеводи не всти­гають повністю розщепитися, тому дія ферментів слини продовжується в шлунку доти, доки клубок їжі не змочиться квасним шлунковим соком (20-30 хв.). За добу організм людини виділяє 600-800 мл. слини.

Травлення їжі у шлунку. Шлунок — це порожнинний орган, який вико­нує роль резервуара для їжі. Він вміщує до 3 л їжі і бере участь в її перетрав­ленні та поступовому переправленні у кишки. Форму шлунка порівнюють з формою рога, однак вона може змінюватися залежно від положення тіла та ступеня наповнення.

До складу стінок шлунка входить слизова оболонка разом з підслизовим шаром, де розміщені численні трубчаті залози, які виділяють складові компо­ненти шлункового соку — соляну кислоту та ферменти. Соляна кислота сприяє набуханню білків і прискоренню їх розщеплення. Ферменти шлун­кового соку сприяють перетравленню їжі. Слизова оболонка ще виділяє слизис­ту речовину (муцин), яка обгортає частинки їжі та оберігає шлунок від по­шкоджень. Шлунковим соком їжа просякає поступово, тому розщеплення білків починається з поверхні клубка їжі, а закінчується в його товщині лише через 20-30 хв. їжа, що перетравлюється, перебуває в шлунку від 3 до 8 год. Перетравлення у тонких кишках. У тонких кишках  закінчуєть­ся переробка харчових речовин, яка почалася у шлунку і в дванадцятипалій кишці. Тонка кишка—це найдовша (5-6 м) і особливо важлива ділянка трав­ного каналу, в якому продовжується та закінчується процес травлення. Тут відбувається розщеплення їжі та всмоктування продуктів.

Дванадцятипала кишка — це одна із тонких кишок, де відбуваються важливі процеси розщеплення білків, жирів та вуглеводів. До неї впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози. Під впливем жовчі, яку виробляє печінка, жири розпа­даються на дрібні краплини, а потім за допомогою ферментів травних соків—ліпази, (їх виділяє підіплункова залоза та дрібні залози тонких кишок) ці краплини розщеплю­ються на гліцерин і жирні кислоти і через кишечну стінку всмоктуються в кров.

Під впливом ферменту трипсіну, який входить до складу соку підшлункової залози, білки розщеплюються до амінокислот. Цей фермент розщеплює утво­рені в шлунку пептони та альбумози до амінокислот. Складні цукри (крохмаль, мальтоза та молочний цукор) розщеплюються за допомогою ферментів амі­лози, мальтози та лактози до простих (дісахариди, глюкоза).

Травлення у товстих кишках. Товста кишка— це кінцева ділянка травного каналу. її довжина сягає 1,5-2 м. Саме у товстій кишці нагромаджуються неперет-равлені залишки їжі, слиз, відмерлі клітини кишечника, жовчні пігменти та велика кількість бактерій, з яких формуються калові маси.

Випорожнення товстого кишечника (дефекація), здійснюється рефлекторно внаслідок подразнення його нагромадженими рештками їжі. Діяльність цього акту контролюється корою головного мозку.

Всмоктування. Харчові речовини в шлунку майже не всмоктуються. Цей про­цес відбувається у тонких кишках, чому сприяють рухи спеціальних виступів сли­зової —ворсинок і мікроворсинок. Продукти перетравлення вуглеводів та білків надходять в кров, а продукти перетравлення жирів—у лімфу, разом з якою попа­дають у кров. Проходячи через печінку, кров очищується від шкідливих речовин, які могли потрапити до кишечника разом з їжею і всмоктатися в кров.

Ці шкідливі речовини виводяться з жовччю через кишечник.

Функція печінки у про­цесі травлення. Печінка— це найбільша залоза травної системи. Вона розташована у верхньому відділі черев­ної порожнини, залишаю­чи простір у правому підре­бер'ї і частково заходить у ліве підребер'я. Печінка нутряною поверхнею доти­кається до шлунка та стра­воходу, дванадцятипалої та товстої кишок, правої нир­ки та надниркової залози. У місці перетину реберної дуги середньоключичною лінією розміщений жовч­ний міхур.

Печінка відіграє важли­ву жовчоутворюючу функ­цію у процесі травлення. Жовч безперервно утво­рюється печінковими клітинами. Вона проходить жовчними ходами, утво­рюючи печінкову протоку.  Жовч потрібна для травлення у кишках. У проміжках між травленнями вона нагромаджується в жовчному міхурі, де стає концентрованішою, тому що сли­зова оболонка міхура всмоктує воду (міхурова жовч). Будова системи жовчо­вивідних проток дає змогу переміщатися жовчі у напрямку дванадцятипалої кишки та жовчного міхура. Під час перетравлення їжі, яка містить жир, жовч надходить у кишку, тому що при цьому відбувається скорочення жовчного міхура. Під впливом жовчі жири розпадаються на дрібні краплини, а потім розщеплюються ферментами травних соків.

Жовч — це гірка на смак рідина забарвленням від жовто-коричневого до зеленого кольору. Найважливішим компонентом для травлення жовчі є солі жовчних кислот, а інші її компоненти — це переважно продукти, що підлягають видаленню.

Засвоєння їжі. З усіх харчових речовин, що потрапляють в організм, найліп­ше засвоюються ті, які мають високий вміст білка. Проте мінеральні речовини за такого раціону засвоюються погано. При вживанні продуктів, багатих на вуглеводи, засвоєння білка знижується, а мінеральних речовин—збільшуєть­ся. До товстої кишки надходить неперетравлена їжа (переважно клітковина). Кишкова мікробна флора розщеплює клітковину, з якої вивільняються поживні речовини, які перетравлюються ферментами та всмоктуються, проте частина вуглеводів бродить, а частина білків гниє. Внаслідок цього утворюються гази та токсичні продукти, що частково всмоктуються в кров. Однак печінка їх знеш­коджує. Тому частина продуктів, що не піддається повному розщепленню, не може всмоктатися в тонкому кишечнику і виводиться з організму разом із калом.

Складаючи меню їдальні, слід пам'ятати, що продукти тваринного по­ходження засвоюються ліпше, ніж продукти рослинного походження. Тому важливо використовувати змішану їжу, оскільки при цьому значно зростає засвоєння продуктів рослинного походження.

Для ліпшого засвоєння їжі дуже важливо дотримуватися режиму харчу­вання. У певні години, перед прийманням їжі, в організмі виділяється шлунко­вий сік, завдяки якому їжа потрапляє в сприятливе для перетравлення середо­вище.

                            Контрольні запитання

1.Що таке процес травлення?

2.Які зміни відбуваються з їжею у ротовій порожнині, шлунку, дванадцяти­палій кишці, тонких кишках?

3.Роль печінки в процесі травлення.

4.Що таке засвоєння їжі?

5.Про що слід пам'ятати, складаючи меню їдальні?

Вплив режиму харчування на засвоєння їжі

Завдання,  групам № 36, 19, 37.           

Скласти конспект до теми: Травлення та засвоєння їжі.